Ринок продукції вівчарства

Ринок продукції вівчарстваСистема основних принципів розвитку діяльності інтегрованих формувань свідчить про обгрунтованість, цілеспрямованість сумісного виробництва товаровиробників вовни та іншої продукції вівчарства з промисловими підприємствами на кінцевий результат — виготовлення і реалізацію готового виробу і виступає як своєрідна виробничо-правова домовленість за системою відносин, сталих зв’язків, взаємодії, обмінних процесів, розподілу прибутків між виробниками сировини, переробниками, легкою промисловістю і торгівлею. На відміну від інших галузей АПК у подальшому використанні вівчарської сировини беруть участь десятки різних видів промислових підприємств (хутрово-шубні, вовняно-ткацькі, камвольні, трикотажні, шкіряні та ін.) з упровадженням прогресивної технології і перспективних форм організації виробництва.

Інтегровані ланки взаємодіють за встановленими жорсткими вимогами організованого ринку щодо мінімалізації виробничих витрат, собівартості одиниці продукції та поліпшення її якості, конкретних термінів поставки, заохочень через відносні ціни і доходи. Можливі обмеження самостійності деяких ланок формування, але вони повинні компенсуватися зміцненням стабільності та ефективністю виробництва.
Слід зазначити, що всі форми власності інтегрованого формування приватна, колективна і державна — повинні бути рівноправними та взаємодіючими при державному регулюванні і ринковому саморегулюванні. Залежно від ринку продукції вівчарства визначається базова стратегія швидкого виходу з кризи, відродження агропромислового виробництва і науково-технічного прогресу. Фактично розкривається регульований процес поділу праці, зближення економік різних ланок, формування сучасної високоефективної структури підприємств з метою вирівнювання їх економічного розвитку.

У вівчарстві разом з підприємствами легкої промисловості повинні формуватись власні стратегія і напрями розвитку інтеграції виходячи як з інтересів народного господарства, так і кожної ланки інтегрованого формування зокрема. Інтеграція розпочинається із структурної перебудови виробництва, його стабілізації, пожвавлення в умовах єдиного технологічного процесу. Її напрями показують умови співпраці, взаємного узгодження інтересів всіх партнерів з метою комплексного і системного розвитку вітчизняного вівчарства та підприємств легкої, харчової та інших промисловостей. Напрям інтеграції визначається характером виробничої діяльності інтеграційного формування, складом партнерів, порядком економічних відносин.
Напрям інтеграційних процесів може бути ефективним лише за умов панівного становища на внутрішньому та зовнішньому ринках реалізації найкращих виробів, які користуються великим попитом, а також розробки та впровадження стратегії захисту свого ринку і товаровиробника та обмеження посередництва в комерційній діяльності.

Напрям інтеграційної системи — це шлях до змішаної економіки щодо розвитку і зближення різних сфер цілеспрямованого виробництва власними силами з урахуванням основних принципів, особливостей перехідного періоду до ринку та тенденцій світової системи. Для розвитку цього процесу необхідно мати відповідний паритет цін між сировиною вівчарства та промисловою продукцією, сприятливу податкову політику, наближення банківської системи до інтересів власного виробника.

Оскільки вівчарство — винятково важлива галузь тваринництва, що забезпечує продукти і незамінну сировину, то її відродження має особливе значення.

До основних факторів ефективного ведення вівчарства на державному і господарському рівнях належать такі:

  • посилення регулюючої ролі держави у проведенні реформи та захисту вітчизняного товаровиробника;
  • підпорядкування грошово-фінансової і кредитної систем інтересам власного виробництва;
  • опора на власні сили, науково-технічний, технологічний потенціали та на допомогу держави;
  • посилення відповідальності виконавчих структур у справі відродження вівчарства;
  • еквівалентне співвідношення між цінами реалізації продукції і вартістю продукції промислового постачання;
  • реструктуризація боргів господарств (племзаводів, племрегіродукторів та спецгоспів) перед державою;
  • ефективне використання сільськогосподарських угідь, основних засобів виробництва, поголів’я овець;
  • впровадження системи пільгових позик для відтворення стада, придбання машин, устаткування, санітарно-ветеринарних препаратів тощо.

Вітчизняне вівчарство має можливість позбутися економічних негараздів і підняти добробут населення.
Вищенаведені напрями структурного інтегрованого процесу та основні фактори ефективного ведення вівчарства повинні виступати у формі національної програми або науково обгрунтованої концепції. Статус пріоритетної програми можна надати легкій промисловості і агропромисловому комплексу, а всередині АПК пріоритет на найближчих десять років слід надати вівчарству.

Комментарии закрыты.