Стан дослідження ф’ючерсних ринків в Україні – частина 3

Стан дослідження ф'ючерсних ринків в Україні – частина 3Впродовж всіх років реформ в Україні фінансові та товарні ринки розвиваються фрагментарно, безсистемно впроваджується у практику та законодавство досвід інших країн, подекуди з різними моделями функціонування ринків. Зазначені обставини не заважають різним урядовим структурам та Верховній Раді розробляти нормативні документи й закони, які містять досить суперечливі, а подекуди сумнівні визначення строкових контрактів, особливо ф’ючерсних та опціонних.

Погоджуючись з Н.М. Малюгою , яка привертає увагу до відомого ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” , справедливо стверджуючи, що зазначене там визначення ф’ючерсного контракту не відображає його економічного змісту, можна навести аналогічні докази і щодо тлумачення суті цих контрактів у “Правилах випуску та обігу фондових деривативів” від 24 червня 1997 р. №13 , розробленими Державною Комісією з цінних паперів та фондового ринку, де, на нашу думку, необгрунтовано в нормативну лексику введено черговий калькований термін “дериватив”, а у визначенні ф’ючерсного контракту відсутня головна його особливість як виключно біржового.

Невірно трактується і ціна виконання ф’ючерса, як зобов’язання поставити-прийняти актив на момент закінчення терміну дії контракту. Автори документа, стверджуючи, що ф’ючерсна ціна повинна бути зафіксованою в контракті з моменту укладання, до моменту поставки не відмежовують її від форвардної.
Все зазначене вище призвело до помилкового дозволу на здійснення емісії цих контрактів не лише розрахунково-кліринговим палатам фондових, або товарних бірж, що також є неточним формулюванням, але й ТІС (торговельно-інформаційним системам), які традиційно обслуговують позабіржовий обіг цінних паперів. Аналогічно сформульовано і п.17 “Правил”, де передбачається можливість відмови однієї з сторін ф’ючерсного контракту від його виконання виключно за погодженням іншої сторони, що свідчить про недостатньо повне відображення авторами документа сутності ф’ючерсних контрактів, в т.ч. і на фондові цінності.

Введення у економічну лексику понятійного апарату, який би точно відповідав суті нових для нашого ринку понять є більш, ніж важливим. На ці обставини звертають увагу економісти і в інших країнах колишнього СРСР, зокрема в Росії, де уже активно працює декілька ф’ючерсних бірж, зокрема Московська міжбанківська валютна та Санкт-Петербурзька, які розповсюджують власні котирування спільно із провідними світовими біржами через Internet.

Вивченням похідних фінансових інструментів ґрунтовно займаються А.Б. Фельдман , К.В. Іванов . На нашу думку, заслуговує уваги твердження А.Б. Фельдмана про те, що “Похідні фінансові інструменти базуються на фундаментальних фінансових відносинах (кредит, позика, акція – частка власності тощо), доповнюють та розвивають їх, використовуючи нові за змістом угоди. В даний час конструювання, запуск, організація обігу похідних інструментів репрезентує самостійну галузь (підгалузь) фінансової діяльності”.

Цю галузь називають фінансовою інженерією, наукові дослідження цієї сфери є особливо популярними сьогодні на Заході. Найновіші підручники у російських перекладах уже з’явилися і на українському книжковому ринку.

Comments are closed.