Менеджмент у підприємствах аграрного типу

• 7 Квітня, 2013
• Реформування

Особливості менеджменту в агрофірмі зумовлені самою її суттю як підприємства з безпосереднім виходом у зовнішнє ринкове середовище, значна частина якого (так звані фактори прямої дії) формується з участю агрофірми як активного суб’єкта ринкової економіки.

Перша особливість менеджменту: система менеджменту агрофірми визначається винятково її об’ємними та якісними характеристиками як господарюючого суб’єкта ринку, а також її місією, тобто призначенням, відносним становищем, роллю у структурі ринкових відносин. Тому суть і характер менеджменту агрофірми (загальні і конкретні або специфічні функції, методи управління, організаційна структура підприємства і системи управління та інші складові управлінського процесу) не залежать в істотних рисах від форми власності (акціонерної, приватно-пайової, державної та ін.). Виконавчий директор агрофірми, що працює за контрактом з головою (президентом) або правлінням АТ, має виконати передбачені в угоді умови (зокрема, забезпечити надходження прибутку, здійснювати інвестиції у виробництво, розвиток соціальної сфери тощо). Однак він має самостійно формувати персонал для всіх рівнів управління, виробляти стратегію розвитку, зокрема, обирати маркетингову стратегію.

Друга особливість: розвинута служба маркетингу. До її складу повинні входити групи з організації реклами, проблем якості, тари, дизайну, дослідження й прогнозування кон’юнктури внутрішніх і зовнішніх ринків, організації роботи торговельних підприємств, зв’язків з біржовими установами тощо.

Третя особливість: організація внутрішньої структури за принципом господарюючих стратегічних підрозділів. Йдеться про надання широких прерогатив, зокрема в питаннях маркетингу своєї продукції або послуг, укладанні господарських договорів із суб’єктами ринку поза межами агрофірми, підрозділів першого порядку. В складі агрофірми це можуть бути і такі підрозділи підприємства, як птахофабрика, тепличне господарство, переробне виробництво, досить великі підрозділи рослинницького, тваринницького та агросервісного спрямування.

Четверта особливість: наявність у структурі господарства переробних та торговельних підприємств. Останні залежно від обсягу реалізації можуть бути або самостійними підрозділами, або ж входити організаційно в систему служби маркетингу. Потреба в якомога глибшій переробці сільськогосподарської сировини особливо актуальна за існуючої ситуації (проблема неплатежів, нееквівалентність цін, нестача кредитних ресурсів тощо).