Операції з векселями

• 6 Січня, 2014
• Реформування

Для підвищення надійності векселя передбачено ряд процедур, що дозволяють розширити коло відповідальних осіб. Перша – це акцепт векселя, що є підтвердженням платника на оплату шляхом напису „Акцептований“ і підписом на лицьовому боці або тільки підписом. Акцептантом виступає особа, яка підтверджує згоду на оплату. Вимагати акцепт векселя має право як векселедавець, так і кожний з індосантів, з визначенням або без визначення терміну акцепту. Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, може поширюватись на всю суму або її частину.

Друга процедура — це аваль векселя, або гарантія за векселем третьої особи. Аваліст – відповідна юридична чи фізична особа, яка дає таку гарантію. Гарант повинен вказати, за кого він дає гарантію: за себе чи за одного з індосантів. На лицьовому боці робиться напис: „Вважати за аваль“ та ставиться підпис.

З векселем здійснюється ряд операцій. Облік (дисконт) векселів – це операція з видачі пред’явнику векселя суми до настання терміну платежу з утриманням відповідних процентів. Юридично вона оформляється як передавання (індосамент) векселя на ім’я банку. Обліковуючи вексель, клієнт одержує ліквідні засоби, позбавляючись турбот щодо повернення одержаних сум. Пред’явник стає боржником, а банк – кредитором. Подаються векселі по спеціальному реєстру.

Облік векселів передбачає, що сума облікового процента (дисконту) визначається попередньо з урахуванням існуючої офіційної облікової ставки.

Операції щодо обліку векселів можуть супроводжуватись видачею банком вексельного кредиту. В цьому випадку вексель виступає як застава кредиту. При цьому застава приймається під 60-90% їх вартості залежно від кредитоспроможності клієнта.

Є ще комісійні операції з векселями, коли прагнуть одержати борг через банк, за місцем видачі векселя за комісійну винагороду. Комітент одержує квитанцію про прийняття векселя на комісію. Це, по суті, різновид факторингових операцій.

Завершує обіг векселя його оплата. Пред’явник векселя подає його до оплати за день-два до встановленого терміну платежу або платнику, або третій особі – доміціанту, якому доручено оплатити вексель. Доміціація векселя – це доручення банку оплатити вексель в установлений термін за рахунок суми, внесеної в банк, або за рахунок стабільного залишку коштів. Це відображається в написі на лицьовому боці: „Як аваліст за…“ і підписі. Оплата такого векселя гарантована і здійснюється швидко.

Інкасування векселя – це виконання банком доручення власника векселя щодо стягування платежу з боржника. Це доручення оформляється на зворотному боці у вигляді напису: „Платіть за наказом… банку. Валюта на інкасо“ і завіряється підписом. Банки приймають на інкасо тільки векселі з оплатою в місцях, де є банки. Прийнявши вексель, виконавчий банк пересилає його до банку платника, про що письмово повідомляє власника.

Сплативши за векселем, банк платника письмово повідомляє про це банк власника векселя. Якщо вексель не оплачений в день настання терміну платежу, банк повинен передати його на наступний день нотаріусу або судовому виконавцю для протесту. Банк несе за це відповідальність.

Неоплачений вексель разом з актом протесту повертається банком власнику на його вимогу. Всі витрати на протест, зберігання та пересилання повертаються банку власником векселя понад комісійні.

Для широкого використання векселів у розрахунках необхідні стабільність економічних взаємовідносин, висока довіра суб’єктів, високий рівень вексельного права, що треба запроваджувати в Україні.

За своїм змістом векселі можуть бути фіктивні – не пов’язані з реальним переміщенням товарних або грошових цінностей. Різновидом їх є дружні векселі, коли кредитоспроможне підприємство видає вексель „по дружбі“, з метою одержання останнім грошей в банку шляхом обліку або застави.

Якщо ж партнер, у свою чергу, видає вексель з метою гарантії оплати, то такий вексель є зустрічним. Векселі, видані від неіснуючих осіб, або некредитоспроможних – бронзові, або дуті.