Особливості аграрних перетворень
- 31 Січня, 2013
- Реформування
Аграрний сектор економіки країни займає провідне місце в розвитку народногосподарського комплексу. Пріоритетність агропромислового виробництва визнана офіційно. Проте починаючи з 1992 року аграрний сектор, незважаючи на здійснення реформістських заходів, має тенденцію до спаду виробництва. Завдання, які ставились перед проведенням реформ – формування ефективного власника і ринкового середовища – не виконані з різних причин. Основна з них та, що не створено належних умов для реалізації особистих інтересів селян.
Один з напрямів вирішення даного завдання – побудова взаємовідносин на основі власності. Необхідність цієї роботи зумовлена самим змістом ринкової економіки, в якій товарно-грошові відносини будуються на основі власності, інтересів кожного учасника. Немає реального власника – немає реальних нормально функціонуючих ринкових відносин. Головна перешкода на шляху реалізації реформи – відсутність комплексного підходу до неї.
Сучасні аграрні відносини за своєю суттю, цільовим призначенням і масштабністю належать до найважливіших складових процесу переведення агропродовольчого сектора економіки на принципово нові засади розвитку. Об’єктивною і невідкладною стала необхідність виведення аграрної реформи на організаційно вищий рівень, підвищення її темпів і поглиблення на основі формування ефективного власника і розвитку підприємницької діяльності.