Регіональні органи державного управління в АПК району

• 7 Квітня, 2013
• Реформування

Реструктуризація агропромислових підприємств як суб’єктів ринку і відповідно до цього – формування систем аграрного менеджменту змінює характер управлінського впливу на суб’єкти господарювання з боку державних органів, зокрема районних управлінь агропромислового комплексу як базової ланки. В нових умовах їх роль зводиться до таких функцій:

• інформативне забезпечення товаровиробників усіх форм власності в усіх галузях АПК, зокрема – з різних аспектів науково-технічного прогресу, моніторингу та прогнозу маркетингової ситуації на внутрішніх і зовнішніх ринках агропромислової продукції, а також з методичних і практичних питань здійснення аграрної реформи; моніторинг, планово-економічне регулювання (методи економічного механізму, індикативні плани, цільові комплексні програми) та інші рекомендаційно-методичні заходи державного впливу на організаційно-виробничу та фінансово- економічну ситуацію в агропромисловому виробництві району;
• державний контроль за дотриманням чинного законодавства в усіх аспектах, що стосуються агропромислового виробництва (наприклад, ветеринарна медицина, землекористування, охорона довкілля, трудові відносини, контрактна дисципліна тощо);
• організаційно-методична допомога і сприяння суб’єктам господарської діяльності з питань ресурсного забезпечення;
• координація діяльності підприємств і урядових організацій з питань соціального розвитку територій.

Недостатність коштів спонукає до створення недержавних організацій у вигляді об’єднань (самоорганізації) суб’єктів господарювання в адміністративних межах району – від фермерів до великих агрофірм і переробних комбінатів.

Виходячи з позитивного досвіду недавніх РАПО, а також сучасних моделей так званого кластерного типу регіонального розвитку, пропонується створювати в районах ради товаровиробників (РТ). Принцип створення – рівне представництво від усіх господарських формувань. Причому фермери можуть входити у раду безпосередньо через свою асоціацію, КСП, агрофірми, переробні підприємства, агросервісні організації. їх міг би представляти керівник (перша особа) підприємства або ж спеціально визначений для цього представник менеджменту. Інтереси важливого сектора аграрної економіки – особистих підсобних господарств населення (ОПГ) можуть бути представлені відповідним працівником апарату районної ради.

Рада товаровиробників працює як орган взаємокоординації, взаємоузгодження господарської політики без спеціального апарату звільнення службовців. Співробітництво цього органу з органом державого управління АПК може відбуватися як за ініціативою РТ (надання консультацій з різних питань службами управління), так і за ініціативою останніх.

Можна запропонувати три етапи становлення РТ, що різняться акцентами в її роботі:

1. Етап співробітництва (спільна політика реструктуризації підприємств; погоджена сегментація ринків збуту; взаємодія в експортному маркетингу; навчання кадрів і взаємообмін досвідом).

2. Етап кооперації (створення ринкової інфраструктури; фінансова взаємодопомога; збутова кооперація (маркетинг)).

3. Етап інноваційний (спільна політика з питань науково-технічного прогресу; спільні заходи в інвестиційній діяльності).