Техніко-економічне обґрунтування створення кооперативу

• 27 Березня, 2013
• Реформування

Головне завдання другого етапу – доведення за допомогою відповідних розрахунків того, що створення кооперативу реальне й економічно доцільне.

У процесі техніко-економічного обґрунтування створення кооперативу неможливо обійтися без залучення професійних консультантів. За їх допомогою члени організаційного комітету з’ясовують юридичні, маркетингові, виробничі та фінансові питання. Роль консультантів особливо важлива у процесі планування. Дня кооперативів не існує вищих організацій, і тому система планування у кооперативах не уніфікована.

Кооператив є особливою формою підприємства, що визначає специфіку його господарського планування.
Якщо складені плани задовольняють членів організаційного комітету, всі проблеми підготовчої фази створення кооперативу вирішені, і пакет необхідних документів розроблено, настає час скликати установчі збори кооперативу. Важливий момент їх підготовки полягає в розробці проектів засновницьких документів кооперативу (статуту, установчого договору або протоколу рішень загальних зборів), які б відображали специфіку кооперативного підприємства. Ці документи винятково важливі, тому їх прийняття, а також внесення до них змін і доповнень є прерогативою загальних зборів кооперативу. Особливо це стосується статуту – основного внутрішнього нормативного документа кооперативу. Бажано запобігати частому внесенню змін і доповнень до статуту, треба щоб вони узгоджувались із фундаментальними принципами кооперації і демократичними засадами управління кооперативним бізнесом.

Тому слід подбати про дотримання вимог до форми і змісту проектів установчих документів. Це простіше і швидше досягається за допомогою кваліфікованих консультантів, використання яких насамперед дозволяє уникнути в статуті помилок методологічного характеру, наприклад таких, як спрямування підприємства на отримання прибутку, а не на обслуговування членів кооперативу, здійснення діяльності, яка не відповідає меті створення підприємства, прийняття в члени кооперативу суб’єктів, які не мають статусу сільськогосподарських товаровиробників, дозвіл виконавчому директору бути членом кооперативу тощо.

Практика свідчить, що до проведення установчих зборів доцільно звернутись до відповідних державних органів, що реєструватимуть кооператив, з метою з’ясування вимог та можливих спірних питань.

Установчі збори мають бути детально продуманими, бездоганно організованими. При їх проведенні необхідно дотримуватися прийнятого порядку денного, забезпечувати дух відкритості та кооперативної демократії.
Документом, що підтверджує рішення установчих зборів про створення кооперативу, є установчий договір і (або) протокол загальних зборів. Згідно з логікою кооперації засновники кооперативу не мають ніяких переваг над іншими членами кооперативу, які приєднаються до нього пізніше.

Обрання установчими зборами керівництва кооперативу – особливо відповідальний момент процедури його створення. Від лідерів вимагається не тільки згуртовування навколо себе членів кооперативу шляхом їх переконання, із використанням кваліфіковано складених планів розвитку, а й реалізація цих планів. Отже, на обране правління кооперативу насамперед покладається відповідальність за досягнення позитивних економічних результатів роботи створеного підприємства.

Планування господарської діяльності кооперативу вимагатиме чіткого визначення обсягів участі кожного члена-клієнта кооперативу. Враховуючи це, слід завчасно підготувати форму заяви про вступ до кооперативу, а також ринкової угоди (контракту), де в індивідуальному порядку погоджується обсяг участі в господарській діяльності створеного підприємства. Інколи заява про вступ і ринкова угода об’єднуються в один документ. Важливо, щоб цей документ чітко відбивав бажання певної особи добровільно вступити до кооперативу, взяти на себе зобов’язання, пов’язані з членством, а також конкретно визначав обсяг індивідуальної участі в роботі кооперативу. Державна реєстрація кооперативу завершує його створення.