Внутрішньогосподарська кооперація – частина 2

• 30 Березня, 2013
• Реформування

Внутрішньогосподарська кооперація розглядається як форма господарств із приватною власністю для формування ринкової ідеології товаровиробників через формування ринкової психології і освоєння ринкового механізму господарювання.

Система внутрішньогосподарських відносин обумовлюється дією різних факторів: інтересів трудового колективу в цілому і кожного члена кооперативу, а також інтересів кооперативів.

Внутрішньогосподарські відносини можуть грунтуватися на різній основі: оренді майна і землі, паїв (пайовій частці в колективній власності) і викупі майна, приватній власності.

В основі формування ціни – повна фактична собівартість виробленої продукції, послуг, робіт та нормативний рівень рентабельності.

За розробленими й обумовленими в договорі нормативами кожен підрозділ здійснює відрахування від одержаного валового доходу на організацію управління і формування загальногосподарського доходу.
Госпрозрахунковий валовий доход є базою для формування витрат на розширення виробництва і матеріального стимулювання праці. Внутрішньогосподарські ціни можуть бути розробленими за наведеною методикою або договірними. Взаємовідносини між внутрішньогосподарськими кооперативами будуються на договірних засадах.

З урахуванням змін, що відбуваються у реформованих господарствах, докорінно змінюються функції їх керівників та спеціалістів. Лінійні функції змінюються на функціональні з налагодженням економічного механізму саморозвитку.

При реформуванні внутрішньогосподарських відносин особливу увагу слід приділити формуванню обслуговуючих і сервісних кооперативів, оскільки вони можуть стати реальними формуваннями кооперативного типу.