Форми розрахунків за допомогою векселів

Форми розрахунків за допомогою векселівВексель — це безумовне письмове зобов’язання однієї юридичної особи перед іншою (простий вексель) або наказ однієї особи іншій (перевідний вексель) виплатити в установлений термін вказану суму грошей власнику векселя, який пред’явив його до оплати. Вексель може виступати і як платіжний документ, який передається однією особою іншій із зобов’язанням або наказом їй оплатити певну суму грошей пред’явнику цього документа. Розрахунки із застосуванням векселів являють собою складну систему, яка формує вексельний обіг.

Вексельний обіг запроваджений Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. № 2470-ХП „Про застосування векселів у господарському обороті України“, де зазначено, що такий вид розрахунків вводиться з метою запровадження комерційного кредиту та поліпшення розрахунків між суб’єктами господарської діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 р., що передбачає введення простого і перевідного векселів.

Вексельний обіг може охоплювати різні сфери. За цією ознакою виділяються такі види векселів:

  • соло-векселі, що охоплюють відносини банків з клієнтами при видачі банківських позик;
  •   казначейські векселі, що відбивають відносини між державою та суспільством.

За метою та характером угод, які укладаються учасниками підприємницької діяльності, виділяються комерційні, або торговельні, фінансові та фіктивні векселі. Перші з’являються в обігу на основі угоди купівлі-продажу товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це основа вексельного обігу, бо вони обмежені терміном та сумами проданих у кредит товарів. Тобто вексель виступає як кредитний документ та платіжний засіб. Він може бути власним або чужим, але індосамованим, тобто мати передавальний напис.

Особливість векселів як боргових документів полягає в тому, що вони є безспірними, як правило, абстрактним зобов’язаннями, які не залежать від причин, що викликали їх видачу.

Комментарии закрыты.