Формування суб’єктів кооперативних процесів

Формування суб’єктів кооперативних процесівПриватизація, або процес трансформації знеособленої власності (державної чи колективної) у приватну, має принципове значення для сільського господарства України у двох основних аспектах: для посилення індивідуальної або групової мотивації власників у ефективному використанні ресурсів і забезпечення на цій основі економічного зростання; для утворення підприємств нового типу, орієнтованих на ринкові відносини.

Отже, приватизація сама по собі не є кінцевою метою реструктуризації сільського господарства. Це лише обов’язкова стадія формування нового типу підприємств у сфері виробництва й агробізнесу. Такі нові підприємства повинні стати основою альтернативної організаційної структури сільського господарства. На даній стадії слід дати відповідь на три важливі запитання:

  • що буде первинними структурними одиницями нової організаційної структури;
  • які рушійні сили керуватимуть новоствореними структурними одиницями;
  • як нові структурні формування утворять цілісну систему

Підприємства нового типу матимуть деякі загальні риси. По-перше, вони будуть засновані на приватній власності, звільнені від державного контролю (безумовно, це не стосується державних функцій, які здійснюються стосовно всіх типів підприємств та суб’єктів господарювання) і залежно від державного розподілу ресурсів. Вони повністю відповідатимуть за кінцеві результати своєї діяльності, і держава вже не компенсуватиме збитки неефективно працюючих підприємств.

По-друге, підприємствам нового типу буде забезпечена свобода економічного вибору (безумовно, в межах чинного законодавства), і вони керуватимуться ринковими міркуваннями у здійсненні такого вибору. Найважливіші ринкові рішення, такі як визначення стратегії товару, ціноутворення, вибір каналів реалізації, просування товару тощо, а також вибір постачальників і кредиторів повинні повністю перейти в компетенцію підприємства. І найголовніше — нові підприємства зможуть утворювати нові асоціації для задоволення своїх потреб.

По-третє, оскільки нові підприємства будуть заснованими на приватній власності, вони кардинально змінять систему фінансування власного бізнесу. Для забезпечення економічної незалежності вони повинні опиратися переважно на власні фінансові ресурси. Можливо, що в деяких випадках буде доцільно обмежити кількість власників тими особами, які працюють на підприємстві, та пенсіонерами. Слід взяти до уваги, що неодмінно відбудеться розмежування функцій власника і функцій працівника, хоч деякі особи будуть їх поєднувати.

По-четверте, новим підприємствам необхідні система управління, побудована „знизу догори“, демократизація управління (виборність, підзвітність, субординація інтересів тощо), а також поєднання членського контролю з професійним менеджментом. Цілком ймовірно, що альтернативну структуру сільського господарства України могли б утворити три типи приватних виробничих підприємств:

  • виробничі кооперативи;
  • господарські товариства;
  • селянські (фермерські) господарства.

Слід зазначити, що всі наведені типи підприємств уже знайшли поширення у сільському господарстві України. Вони створюються (в основному) в результаті реформування колективних господарств, хоч приватизація в останніх ще не доведена до логічного завершення, тобто створення приватних підприємств і проста заміна назв колективних господарств, як правило, не змінює їх економічної суті. Проте навіть такий стан справ свідчить про визнання членами господарств та їх керівниками безперспективності існуючої форми господарювання і необхідності трансформації у ринково орієнтовану форму підприємства.

Колективні господарства мають важливі переваги завдяки їх розмірам. Важливо зберегти великі масштаби виробництва (систему полів, сівозміни, тваринницькі приміщення, переробні потужності, виробничу інфраструктуру тощо), а також значні за обсягом ділові операції. Саме тому реструктуризація колективних господарств повинна відбуватися у напрямі зберегження наявних переваг у сільському господарстві України.

Комментарии закрыты.