Нормування, тарифікація, форми і системи оплати праці

Нормування, тарифікація, форми і системи оплати праціПри збереженні всіх елементів організації оплати праці суттєво зростає роль нормування праці й тарифної системи, які дозволяють оцінити робочу силу з точки зору кількості та якості праці, затраченої на виробництво продукції. Це потребує наявності обгрунтованих норм часу, виробітку, обслуговування, точного обліку кількості праці, вкладеної кожним працівником чи колективом, обсягу виробленої продукції або виконаних робіт, тарифікації робіт і працівників, що дозволяє справедливо оцінити будь-яку працю. При цьому особлива увага приділяється раціональній організації проведення трудових процесів і робочих місць, які виключають простої та непродуктивні затрати часу, забезпечують максимальне навантаження протягом зміни.

Взаємозв’язок міри праці та її оплати здійснюється через форми і системи оплати праці, які залежать не тільки від механізму нових економічних і трудових відносин, але й від особливостей аграрної праці та виробництва.
Земля, яка має різну потенційну родючість, генофонд сортів сільськогосподарських культур, агротехніка їх вирощування, погодно-кліматичні умови — все це разом впливає на виробництво продукції. При однакових затратах праці можна одержати різні кінцеві результати, а отже, і винагороду за працю. Тому вказані фактори необхідно враховувати при виборі форм і систем оплати праці в кожному конкретному випадку.

У сільськогосподарському виробництві в період переходу до ринкових відносин можуть застосовуватися різні системи і форми оплати праці. Характер поєднання основної оплати з доплатами і преміями на кожному сільськогосподарському підприємстві визначається системою оплати праці, а вибір залежить від рівня і стану організаційно-економічних перетворень та інших реформіських реструктуризацій, які відбуваються нині. Тому на сучасному етапі в агропромисловому комплексі доцільно застосовувати такі системи оплати праці: відрядну, погодинну, акордну та їх різновиди — відрядно-преміальну, погодинно-преміальну, акордно-преміальну.

У первинних колективах перші дві можуть застосовуватися протягом вегетаційного періоду сільськогосподарських культур як форма авансування до отримання кінцевої продукції. В такому випадку вони стають складовою частиною системи оплати праці від рівня ефективності виробництва, тобто оплати праці за фактично вироблену продукцію чи від одержаного валового доходу або за кінцевий фінансовий результат діяльності колективу — прибуток.

Всі ці системи мають певні переваги і недоліки. Важливо, щоб у кожному окремому випадку оплата праці, прийнята в колективі, відповідала конкретним умовам господарювання, організаційним формам праці і сприяла подальшому розвитку виробництва.

Комментарии закрыты.