Підприємницька стратегія

Підприємницька стратегіяПідприємницька стратегія являє собою узагальнюючу модель дій, необхідну для досягнення конкурентних переваг на ринку. В ринковому середовищі, що постійно змінюється, застосовується стратегічне планування, яке поєднує методи довгострокового та маркетингового планування і спрямоване на збільшення кількості нових продуктів та визначення місця того чи іншого підприємства в майбутньому. Розробка стратегії підприємництва на практиці передбачає ряд етапів: глибокий фінансово-економічний аналіз підприємства та його оточення; формування нової стратегії підприємництва, нових можливостей, планування ризиків; реалізація стратегій; стратегічний контроль.

Виділяють чотири типи підприємницьких стратегій: бути „найспритнішим серед найкращих“, „влучати у слабке місце“, пошук „екологічної ніші“, зміна економічних характеристик продукту, ринку або галузі.
Перший тип стратегії вважається домінуючим, бо постійне впровадження новацій дає можливість випереджати конкурентів. Другий тип полягає у творчій імітації — поліпшенні того, що вже відомо, а не створенні нового і за рахунок цього — формування конкурентних переваг. Стратегія „екологічної ніші“ спрямована на пошук місця у певній сфері й перетворення підприємства в монополіста. Стратегія щодо зміни цінностей та характеристики продукту, ринку або галузі спрямована на їх перетворення за ра-хунок впровадження новацій, фахової майстерності в продукти з новими економічними характеристиками, новими цінностями. Вважається, що підприємства з такою стратегічною орієнтацією непереможені.

Стратегічна орієнтація менеджменту для розвитку сільськогосподарських підприємств передбачає такі основні напрями:

  • забезпечення земельними угіддями — одна з найважливіших стратегій, оскільки підприємства з більшими площами земель досягають вищих результатів забезпечення капіталом, або стратегічна орієнтація на формування необхідної матеріально- технічної бази;
  • формування прибуткових видів діяльності, бо саме прибуток забезпечує стабільність підприємства, спрямованість на внутрішньогосподарське реформування, створення центрів прибутку (бізнес-центрів), забезпечення ефекту синергії, формування команди підприємців як по горизонталі, так і по вертикалі;
  • інноваційна діяльність. Ця стратегічна орієнтація передбачає постійність впровадження новацій, пошуку кращих рішень щодо видів діяльності, виходячи з наявних факторів виробництва та можливостей для їх придбання, форм організації діяльності, правових форм господарювання зниження витрат виробництва для забезпечення конкурентоспроможності продукції;
  • чітке врахування закону про спадаючий приріст прибутку; використання сезонної праці, що дозволяє обмежити оплату непродуктивного часу;
  • стабілізація та збільшення витрат на маркетингові поліпшення якості продукції, що дасть можливість підвищити частку продукції підприємства на ринку;
  • збереження кадрів, підвищення їх кваліфікації.

Комментарии закрыты.