Земельний ринок

Земельний ринокЗемельний ринок — сфера товарного обміну, в якій земля виступає товаром. Він є регулятором перерозподілу земель і переходу прав власності від одного землевласника до іншого, всі фактори виробництва, включаючи землю, мають функціонувати в єдиному ринковому середовищі.

Відповідно до чинного земельного законодавства земельний ринок поширюється на земельні ділянки громадян, які одержали їх у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства, присадибні ділянки, для ведення садівництва, дачного і гаражного будівництва (Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. „Про приватизацію земельних ділянок»), на земельні ділянки, що знаходяться під об’єктами незавершеного будівництва, які приватизуються (Указ Президента України від 14 жовтня 1993 р. „Про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва»), на земельні ділянки під автозаправними станціями, які приватизуються (Указ Президента України від 26 грудня 1993 р. „Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню»), на земельні ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності (Указ Президента України від 12 липня 1995 р. „Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності»), на земельні ділянки, на яких знаходяться об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України (Указ Президента України від 19 січня 1999 р. „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення»). Щодо земельного ринку сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом товарної сільськогосподарської продукції, запроваджено шестирічний мораторій від часу набуття права власності на землю. Виходячи з конкретних економічних умов країни, чинного земельного законодавства, особливостей формування свідомості суспільства, під земельним ринком насамперед слід розуміти визначення вартості землі і визнання її капіталом нарівні з іншими засобами виробництва та фінансовим капіталом. На перших етапах розвитку земельного ринку цілком виправданим є запровадження внутрішньогосподарського обороту земельних часток (паїв) — (див. розд. 5.12) шляхом відчуження їх в межах одного трудового колективу або самому підприємству для створення нових господарських формувань на базі приватної власності на земельні і майнові паї, передачі у спадщину без права зміни їх цільового використання.

У перспективі земельний ринок набуватиме розвитку у міру удосконалення земельного законодавства.

Комментарии закрыты.