Лізингові операції

• 23 июля, 2014
• Реформування

Лізинг (від англійського терміну „leage“ брати і здавати майно в тимчасове користування) означає оренду. Це вид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, коли за договором лізингу лізингодавець зобов’язується придбати у власність майно за дорученням лізингоодержувача у відповідного продавця майна і надати це майно в користування лізингоодержувачу за плату на визначений строк для підприємницьких цілей.

До основних видів лізингу належать фінансовий і оперативний. Критерієм їх розмежування служать ознаки за обсягом зобов’язань лізингодавця і строками використання лізингового майна. Решта видів лізингу — різновиди основних видів, і залежно від ознак вони можуть бути віднесені до оперативного чи фінансового лізингу.

Лізингова операція — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним або юридичним особам, тобто врегулювання такої кількості відносин, які дають можливість передати лізингове майно в тимчасове користування на визначений термін за відповідну плату.

До ознак, які дозволяють виділити лізингову операцію з маси інших операцій, належать такі:

• лізингодавець виступає як фінансуюча організація, яка придбає у продавця лізингове майно на умовах, що воно буде передане в лізинг лізингоодержувачу;
• право вибору продавця лізингового майна (об’єкта лізингу) ще до укладання договору купівлі-продажу належить лізингоодержувачу, якщо інше не передбачено договором;
• лізингове майно використовується лізингоодержувачем тільки в підприємницьких цілях;
• сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати повну (або близьку до неї) вартість лізингового майна за цінами на момент укладення договору;
• майно, передане в лізинг, протягом всього строку дії лізингового договору є власністю лізингодавця, за винятком майна, придбаного лізинговою компанією за рахунок державних коштів;
• у лізинговому договорі може бути передбачене право викупу лізингового майна лізингоодержувачем до закінчення або після закінчення строку договору;
• за домовленістю сторін, у лізинговому договорі може бути передбачена прискорена амортизація лізингового майна згідно із законодавством України з подальшим повідомленням про це податкових органів;
• термін лізингу майна визначається за домовленістю сторін згідно із законодавством України, але не може бути більшим від строку його повної амортизації.

З точки зору комплексу відносин, лізингова операція складається з двох взаємопов’язаних частин: відносини щодо купівлі- продажу, і відносини щодо тимчасового використання майна. З точки зору права, ці відносини можуть бути реалізовані за допомогою двох видів договорів: купівлі-продажу і лізингу.