Матеріально технічне забезпечення

• 5 Серпня, 2014
• Реформування

Створення ремонтно-обслуговуючих формувань найдоцільніше здійснювати з правом юридичної особи, де основні засоби є власністю підрозділу, а всередині нього – власністю працівника,

який викуповує їх своїми акціями (паєм). Вони визначатимуть свою виробничу програму, обсяг робіт та послуг, використання одержаного прибутку, формуватимуть фонди споживання, розвитку виробництва, соціальний, резервний та ін. Це забезпечить самоокупність та розширене відтворення, зростання обсягу та ефективності виробництва. Економічні відносини між виробничими та обслуговуючими підрозділами грунтуються на договірних засадах за принципом купівлі-продажу із застосуванням договірних цін.

Разом з ремонтно-обслуговуючими підрозділами КСП слід створювати на селі приватні та кооперативні структури технічного сервісу для надання послуг селянським (фермерським) господарствам, окремим їх споживачам з метою розвитку конкурентного середовища. Це можуть бути пункти прокату техніки та надання послуг, малі підприємства з діагностування, технічного обслуговування, ремонту окремих складних систем машин тощо. Важливо надавати послуги безпосередньо в господарствах, на-близити технічний сервіс до його споживачів.

Практика створення та функціонування МТС свідчить, що залежно від форми власності вони умовно поділяються на дві групи.

Перша група машинно-технологічних станцій – це підприємства, метою яких є одержання прибутку.

Економічні взаємовідносини сільськогосподарських підприємств з ними слід будувати на розцінках і тарифах, які формуються на основі нормативних виробничих витрат на відповідні механізовані роботи і послуги та середньої для всіх галузей норми прибутку.

Друга група структур міжгосподарського машиновикорис тання – механізовані кооперативи, гуртки обміну технікою, сусідська взаємодопомога, машинні товариства і станції, прокатні пункти та ін, Тобто машини для них є знаряддям праці, а не джерелом прибутку.

Взаєморозрахунки між МТС, які створені на кооперативних засадах, і господарствами-асновкиками проводяться за розцінками на рівні собівартості робіт і послуг.

Якщо між господарствами укладається угода про спільне використання технічних засобів без створення відповідного формування і зміни форми власності на них (сусідська взаємодопомога), то розрахунки між ними грунтуються на взаємозаліку витрат на виконання робіт та відповідної компенсації у разі їх неспівпадання.

Ціна придбання частково зношеного трактора чи іншої машини або знаряддя для подальшого відновлення роботоздатності й реалізації виробнику сільськогосподарської продукції повинна враховувати майбутні витрати на відновлення. У зв’язку з цим вартість реалізації відновленої техніки повинна складатися з ціни придбання, витрат на відновлення та реалізацію і відповідного прибутку. Якщо витрати на придбання та експлуатацію відновленої техніки з розрахунку на одиницю гарантованого виробітку (ресурсу) знаходяться на рівні витрат на нову техніку, або нижчі від цих витрат, то її використання вигідне для споживача.

Основними джерелами фінансування відтворення засобів виробництва є амортизаційний фонд і прибуток. Починаючи з 1992 року обидва ці джерела втратили своє значення, по-перше – внаслідок інфляційних процесів, по-друге – через зниження рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва.

Для підвищення ролі амортизаційного фонду як одного з основних джерел, призначених для простого відтворення матеріально-технічної бази, слід систематично проводити переоцінку основних засобів до рівня їх ринкової вартості.

Постачання агрохімікатів та пестицидів здійснюється на договірній основі за такими схемами: хімічне підприємство – сільськогосподарський товаровиробник; хімічне підприємство – ділер – товаровиробник; хімічне підприємство – агрохімформування – товаровиробник; іноземна компанія – український дистриб’ютер – товаровиробник. Найбільш прийнятним варіантом агрохімічного і пестицидного забезпечення аграрних виробників є поставки засобів хімізації за прямими зв’язками господарств з хімічними підприємствами без торговельних посередників. При такій схемі поставок вартість придбання господарствами мінеральних добрив зменшується на 20-25%, а витрати на закупівлю вітчизняних пестицидів істотно скорочуються за рахунок виключення операцій із проміжних перевалок і зберігання.