Податок на землю

• 15 Січня, 2014
• Реформування

Використання землі в Україні платне. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, визначеної залежно від грошової оцінки землі.

Основним документами, які підтверджують площу оподатковуваної земельної ділянки, є державний акт на право власності або постійного користування нею та договір про оренду земельної ділянки державної власності. У випадку їх відсутності площа земельної ділянки підтверджується випискою із земельно-кадастрової книги.

Відсутність державного акта не може бути підставою для несплати земельного податку з огляду на частину першу ст. 2 Закону України „Про плату за землю“, яка визначає, що використання землі в Україні є платним. Статтею 13 цього ж закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15 (із змінами і доповненнями), включає дані реєстрації права власності, права користування землею і договорів оренди землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінок земель.

Згідно із Законом „Про плату за землю“ земельний податок на сільськогосподарські угіддя, які використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, стягується за ставкою 0,1% від грошової оцінки ріллі, лук та пасовищ, 0,03% – для багаторічних насаджень.

З 1 липня 1997 р. згідно зі ст. 25 Закону України „Про Державний бюджет України на 1997 рік“ вищевказані ставки збільшені у 1,81 раза і встановлені у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, лук та пасовищ – 0,181; багаторічних насаджень – 0,0543.