Правове регулювання лізингових відносин

• 25 июля, 2014
• Реформування

Правове забезпечення лізингових відносин — надійна гарантія успішного розвитку лізингової діяльності, і навпаки, правова не врегульованість сторін договору підвищує ступінь ризику і стає одним з факторів, що стримують розвиток лізингової діяльності.

Предметом регулювання фінансового лізингу є тристоронні відносини між лізингодавдем, лізингоодержувачем і продавцем майна з приводу умов передавання об’єкта договору, переходу до лізингоодержувача ризику випадкової загибелі, принципу розподілу між ними прав і обов’язків, а також відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань. Складна правова природа лізингу зумовлена тим, що він об’єктивно знаходиться на межі суміжних відносин, які часто переплітаються: доручення, оренди, купівлі-продажу, товарного кредитування та ін.

Особливості правового регулювання лізингових відносин зумовлені насамперед їх складністю і багатосторонністю. Навіть найпростіший зворотний лізинг об’єднує в одному договорі правове регулювання відносин купівлі-продажу майна та його оренди. В найбільш складній його формі — пайовому лізингу — поєднуються договори продажу, кредиту, оренди, застави, страхування, технічного обслуговування, а також інших цивільних правових відносин.

Лізингові відносини в Україні регулюються законами, нормативними актами та лізинговими договорами. Законодавчі та нормативні акти регулюють загальні правові та економічні засади функціонування лізингової діяльності. Суб’єкти лізингового договору можуть вирішувати багато питань на свій розсуд за умови, якщо це не суперечить вимогам законів та нормативних документів. Останні безпосередньо пропонують сторонам договору напрямок дій, від яких відступати не можна.

У правовому забезпеченні лізингової діяльності важливе місце займає лізинговий договір як правова форма регулювання лізингових відносин. При будь-якій формі лізингових відносин невід’ємним елементом господарських зв’язків партнерів є договір, за допомогою якого можна врегулювати всі особливості застосування лізингових відносин у кожній конкретній ситуації.

Оскільки Україна 5 жовтня 1997 р. стала членом Європейської Федерації Національних лізингових асоціацій, а остання є членом Оттавської Конвенції, лізингові угоди між українськими й іноземними партнерами повинні обов’язково враховувати норми Оттавської Конвенції з міжнародного фінансового лізингу.