Шляхи залучення інвестицій у сільське господарство

• 3 апреля, 2014
• Реформування

Інвестор стає єдиним власником або одним із співвласників новоутвореного підприємства. Якщо таке підприємство утворюється в процесі реструктуризації КСП, то, крім інвестора (юридичної або фізичної особи), засновниками нового господарства можуть бути колишні члени КСП як фізичні особи, які отримали свої земельні та майнові паї.

В такому випадку бажано знайти інвестора до початку про-ведення робіт із реструктуризації. Це дасть змогу визначити виробничу стратегію нової структури та оптимальний варіант про-ведення реструктуризації для даного господарства, виходячи із можливостей і бажань сторін (кількість засновників, юридичний статус, виробничий напрямок та ін.).

Це найбільш проста форма залучення інвестицій, при якій обмежений в коштах сільськогосподарський товаровиробник та фінансово міцне підприємство спільно фінансують виробничі витрати. Винагородою партнерам за понесені ними витрати матеріальних і грошових ресурсів є вироблена продукція. Частки кожного партнера в загальному обсязі продукції визначаються пропорційно їх внескам у спільну діяльність. Взаємовідносини між партнерами регулюються господарським договором про спільну виробничу діяльність.
Такі інвестиційні проекти, як правило, не крупні й не вимагають значних вкладень, але для інвестора важливе значення має наявність професійного менеджменту на сільськогосподарському підприємстві. Щоб зробити ефективною всю діяльність господарства, потрібно реалізувати кілька спільних проектів, як правило, з різними інвесторами, що потребує багато часу і зусиль.

Оскільки цілі сторін можуть дещо відрізнятися, то перед укладанням угод необхідно вирішити всі питання створення нової сільськогосподарської структури, основними із яких є:

• організаційно-правова форма нового господарства;
• склад засновників, їх внески та частка у статутному фонді (при створенні юридичної особи);
• роль голови та інших членів КСП в новому господарстві;
• виробнича стратегія;
• доля боргів КСП (в тому числі перед інвестором);
• доля соціальної сфери села та її утримання;
• розмір орендної плати та (або) дивідендів.

До мотивів, що спонукають здійснювати інвестиції в аграрне виробництво можна віднести такі:

1. Потреба в регулярних поставках сировини для власних переробних потужностей.
2. Наявність власних каналів збуту сільськогосподарської продукції.
3. Висока рентабельність окремих виробництв у сільському господарстві.
4. Бажання розширювати свою діяльність.
5. Необхідність повернути кошти за надані господарству ресурси. Як показує досвід, саме неспроможність господарств роз-рахуватися за своїми зобов’язаннями підштовхує партнерів до пошуку нових форм співпраці.
6. Бажання зберегти ринок збуту (для постачання пального, запчастин, добрив тощо).

Вкладаючи кошти в сільське господарство, інвестори, в більшості випадків, здійснюють вертикальну диверсифікацію своєї діяльності. Маючи налагоджені постачання ресурсів, переробку та збут продукції, вони починають займатися безпосередньо аграрним виробництвом, в результаті чого створюється життєздатна сільськогосподарська структура, яка має міцний фінансовий стан і забезпечена необхідними виробничими ресурсами. Порівняно із звичайними сільськогосподарськими підприємствами, така структура є більш стійкою, оскільки являє собою одну із ланок виробничого ланцюга, який контролюється одним суб’єктом.
Значним мотивом інвестора для співпраці є наявність у господарстві менеджерів, які можуть ефективно працювати в ринкових умовах. Сьогодні інвестори дуже обережно підходять до вибору партнерів, оскільки професіоналізм і порядність менеджерів господарства, які здійснюють оперативне управління, забезпечують успіх інвестиційного проекту.

Ваше жена домохозяйка? Тогда посоветуйте ей посетить уникальный ресурс «Банки Впрок» на котором собраны лучшие рецепты домашнего консервирования.